ІСТОРІЯ

Заліщицький   обласний   комунальний   госпіталь  інвалідів   війни та   реабілітованих  організований   у перші   дні   другої   світової   війни,   як  польовий   пересувний   госпіталь 2339  в м.  Чернівці   під   керівництвом   військового   лікаря   першого  рангу   Беляков   Миколи   Арсеновича.

У   важких   оборонних  боях   госпіталь  надавав  медичну   допомогу   воїнам   в  Голованівську,   Кам’янці   на   Дніпрі,   Ровеньках- на – Дону   і в  горах   Кавказу.

Коли  ж   Радянська   армія  перейшла   в наступ,   слідом   за нею   просувався   і госпіталь.

У   цей   час в 1944 р.  він  об’єднався  з трьома  евакогоспіталями  :     евакогоспіталем  2750,   який   був   організований   в м.  Боровичах   Ленінградської   області,   з    евакогоспіталем 3402  та з   евакогоспіталем  001323,  під  номером   якого   діяв   до кінця  війни.

Після   об’єднання   евакогоспіталь 001323   очолював   Беліков К.В.,   на той час госпіталь надавав допомогу учасникам  війни    у Східній  Пруссії, там же   зустрів   Перемогу. Після цього був направлений в місто  Дзялдово (Польща),    де госпіталь  приймав  людей,   звільнених   з  концтаборів. В 1946 році госпіталь був передислокований  в Україну в м.Тернопіль.

Але  оскільки  місто  було  сильно   зруйноване, його перевели  в м.Чортків

(  тоді обласний  центр ). Через брак приміщень госпіталь  перевели  до  Заліщиків – спочатку  в приміщення старого  будинку  культури,  а потім    в  приміщення  колишньої  гімназії  ім. О.Маковея.

Так, 5 березня  1946 р. за  рішенням наркома оборони ,а також рішенням  сесії  обласної   ради була проведена зміна назви евакогоспіталь   001323 в госпіталь для надання медичної допомоги інвалідам війни ,який  був розміщений в місті Заліщиках,  в приміщенні колишньої гімназії

ім. О. Маковея.